Суд зобов'язав державний банк повернути вкладникам усі гроші депозитів, які вкрали працівники-ошуканці Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ нарешті поставив крапку в гучній справі проти Ощадбанку. Він постановив: банк має повернути клієнтам гроші, які вкрали його співробітники.

За якою схемою вони діяли?

Співробітники банку укладали договори із клієнтами, проте їхні гроші не розміщували на рахунках банку, а привласнювали, розповідає газеті Експрес Ніна Хома, юрист приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини.

Цим займалися завідувачка відділення й касир. Коли клієнти приходили по гроші, оскільки закінчувався термін депозиту, завідувачка відділення повертала їм гроші, які напередодні привласнила в інших клієнтів банку. Така шахрайська схема діяла протягом кількох років, аж доки у період кризи до банку за поверненням своїх вкладів звернулося одночасно дуже багато клієнтів. Таких справ по країні в різних областях дуже багато. Тож ми взяли одну із типових і довели її до кінця. Йдеться про історію, яка тягнеться ще з 2013 року. Василь Дмитрик та Іван Олексів довірили свої кошти на зберігання Ощадбанку. Коли ж прийшли забирати депозити, то з'ясувалося, що гроші зникли. Літні люди звернулися в поліцію, там пояснили, що їхні кошти вкрали співробітники Ощадбанку, щодо яких проводиться слідство. Слідство у цій справі триває й досі. Ошуканим вкладникам увесь час казали: треба дочекатися закінчення кримінальної справи й тоді буде вирішено, як відшкодовуватимуть кошти. Багато вкладників й досі чекає результатів. Але ми вирішили піти іншим шляхом. Кримінальні правовідносини -- це одне, то нехай банк розбирається зі своїми працівниками, як так могло статися, що гроші зникли. Але ж люди приносили гроші у державну установу! Шахрайство продовжувалися з кінця 1990 років, і банк мав би бачити, що відділення недоотримує значну частину коштів. Зрештою, невже не було якихось планових й позапланованих перевірок?! Запитань до банку дуже багато.

Про яку суму йшлося?

Пан Дмитрик поклав на депозит 3,5 тисячі доларів і близько 500 євро, пан Олексів 24 тисячі гривень. Але загалом сума афери, яку прокрутили працівники відділення Ощадбанку, близько 2 мільйонів гривень. Адже шахрайки ошукали ще 48 пенсіонерів. Обурювало те, що Ощадбанк вiдразу повернувся спиною до своїх клiєнтiв. Там не розмовляли з людьми, не пояснювали, як їм дiяти в таких ситуацiях. Працiвники банку дуже зухвало ставилися до клiєнтiв, навiть пробували звинувачувати їх. Мовляв, бачили, що пiдписували. Як ви могли? Навiть натякали на участь клiєнтiв у цих злочинних схемах. Тому Дмитрик й Олексiв подали цивiльнi позови про стягнення коштiв, наголошуючи, що це договiрнi вiдносини, а не делiктнi. Ощадбанк наполягав, що кошти можуть бути поверненi лише в ходi кримiнальної справи як вiдшкодування шкоди (якщо суд її встановить). Але стратегiя державного банку провалилася.

Яке рiшення ухвалив Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ?

Що такi справи треба розглядати як договiрнi й кошти вкладникам слiд повернути. Це прецедентне рiшення, стратегiчно важливе для всiх iнших ошуканих вкладникiв. Бо люди тепер спокiйно можуть подавати до суду, не чекаючи закiнчення кримiнальної справи, й стягувати кошти. Не треба буде проходити такий довгий шлях, оскiльки Вищий суд визначився з правовою позицiєю, розроблено практику.

Чи вже повернули вкладникам кошти?

Так. Пiсля того як Вищий спецiалiзований суд сказав, що це договiрнi вiдносини й вiдшкодовувати треба в повному обсязi, Ощадбанк вiдразу виплатив кошти i тiло депозиту й нарахованi вiдсотки за весь цей перiод. Якби вони вiдшкодовували в рамках кримiнальної справи, то цi суми були б значно меншими. Думаю, що Ощадбанк мусить переглянути свою полiтику щодо захисту клiєнтiв, адже, приймаючи кошти на зберiгання й укладаючи договiр з вкладником, вiн виступає гарантом надiйностi та законностi укладеного договору.

Якi поради можете дати вкладникам, котрi вирiшили довiрити свої грошi банку, щоб вони не опинилися в такiй самiй ситуацiї, як ошуканi пенсiонери? 

Юристи Ощадбанку дуже часто наголошували на тому, що важливо пiсля укладення договору звертатися в центральну фiлiю за довiдкою, що депозит зареєстрований у системi банку. Але не можу пiдтвердити, що ця гарантiя надiйна. Бо, вiдповiдно до тих судових рiшень, якi є в практицi, навiть внесення чи невнесення в реєстр не може бути пiдставою виплати або невиплати грошей. Первинними документами є власне договiр та квитанцiя до договору, що повинна мати печатки банку, пiдпис вiдповiдальних осiб. У договорi повиннi бути записанi всi iстотнi умови, також треба звiрити, чи вказана та сума, яку ви вносите, чи правильна дата. Бо бувало, що клiєнти не дивилися на дату, а потiм їм вiдмовляли у стягненнi коштiв, бо договiр не мiг бути укладений у вихiдний день. Важливо, який строк закiнчення депозиту, чи передбачена там автоматична пролонгацiя. Бо якщо в певний день ви не з'являєтеся по грошi, то договiр автоматично продовжується. Ну й бажано просити в банкiрiв типовий зразок договору, щоби звiрити, чи ваш договiр вiдповiдає йому. Також має значення, якi внески сплачує той чи iнший банк у Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб. Не варто вкладати величезну суму, тобто бiльшу, нiж може покрити Фонд. Це мiнiмальнi правила безпеки, але, на жаль, навiть вони не гарантують, що все буде добре. Бо ми живемо в такi ризикованi часи, де фiнансове благополуччя пiд питанням у багатьох банках.

Леся ЯСИНЧУК 

www.ua-banker.com